Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Йоу, народ! Че как?
Сегодня вам хочу рассказать крутую историю про то, как я купила закладки и потом танцевала на кожаном шесте! Это будет криповый рассказ, поэтому держитесь!
Так вот, дело было так: я уже мазала от жизни, а никакого воздуха не хватало. А тут мой бро поинтересовался, не нужны ли мне шишки марихуаны. Я не могла отказать, ведь я всегда готова болтануться на хорошем добре!
Встретились мы на парковке, и он впарил мне этот чудесный товар. Я взяла и даже не стала кидать на землю, потому что, понимаешь, я уже курить хотела!
Потом началось самое интересное. Я зажгла, выкурила - и чувства просто ахуительные! Крутило голову, сердце бешено колотилось, все что хотелось - это танцевать! И я решила сделать это на кожаном шесте, ведь я же не просто так на него деньги потратила!
| И так, я стала танцевать. |
Я поднималась вверх, словно вся в субстанции, курила ее, и она меня! Было кайфово, братаны, через каждое движение я ощущала настоящую свободу, словно пару парашютов сверху скинули!
Так я крутилась, вроде бы все круто, но потом начались проблемы. Я поняла, что мне впарили некачественную шишку! Это просто шок, такое чувство, словно тебя обманывают прямо в собственном районе!
Но не смотря на все это, я не позволила себе опуститься! Я продолжала танцевать, размахивая волосами, словно свободная птица! Ни одна крыса не смогла угрозить мне, потому что я была на высоте!
Ведь неважно, какую хуйню тебе подсунули, главное в бою - это держаться и быть кайфовым! А если даже потом голова начинает кружиться и все вокруг становится немного розовым, то это только добавляет пикантности!
Так что, братва, не забывайте, что жизнь - это танец на кожаном шесте, и только от тебя зависит, какой музыкой в нем зазвучит! Будь настоящим и не дай никому кинуть!
Благодаря этому опыту я поняла, что важно ценить каждую маленькую радость и жить сегодняшним днем! Не тратьте время на глупости, впереди столько всего интересного и кайфового!
Так что, друзья, я заканчиваю свой рассказ. Не бойтесь экспериментировать, но всегда помните, что самое главное - это быть правильным и не позволять другим вас кинуть. Честь и уважуха!
Peace, любви и хороших шишек, ребят!